МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ ВИБІРКИ У ХОДІ СОЦІОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ.

Соціологічне дослідження – це система методологічних, методичних і організаційно-технічних процедур, пов’язаних між собою певною метою: отримати достовірні дані про явище або процес, які досліджують, про тенденції і протиріччя їх розвитку, щоб ці дані могли бути використані в практиці управління громадським життям.

Основні функції соціологічного дослідження: 

1) пізнавальна: відкриває нові знання про функціонування і розвиток суспільства, про сутність соціальних явищ і процесів, роль людини в них, спрогнозувати розвиток соціуму; 

2) методологічна: забезпечує реалізацію міждисциплінарних зв’язків, що зумовлює нові підходи у вивченні соціальної дійсності;

3) практична: полягає у виробленні практичних заходів із вдосконалення соціальної реальності, ефективного соціального контролю за суспільними процесами; 

4) інформаційна: сприяє отриманню соціальної інформації щодо стану і тенденцій розвитку явищ і процесів суспільного життя; 

5) управлінська: забезпечує соціальне управління на всіх рівнях функціонування соціуму, зворотний зв’язок між суб’єктами (владними, адміністративними структурами, керівниками підприємств) та об’єктами (населенням, окремими соціальними групами, працівниками) управління, вироблення науково-обгрунтованих управлінських рішень.

Вибірка в соціологічному дослідженні

Проектуючи вибірку, слід прагнути до того, щоб вибіркова сукупність, порівняно невелика за обсягом, своїми основними параметрами, значущими для певного дослідження, відтворювала генеральну сукупність.

Проектуючи вибірку, соціолог стикається з тим, що зі збільшенням складності програми соціологічного дослідження організація вибіркової сукупності шляхом використання традиційних статистичних схем імовірнісної вибірки не дає змоги забезпечити формування репрезентативної вибіркової сукупності. Виникає потреба враховувати фактори (вони ж є елементами дослідницької програми), що визначають весь процес дослідження: способи та характер опису об'єкта та предмета дослідження, методи збирання первинної інформації, робочі гіпотези, мету та завдання дослідження тощо. Названі елементи дослідницької процедури різною мірою впливають на процес формування вибірки.

Процес формування вибіркової сукупності в соціологічному дослідженні повністю можна описати за допомогою таких п'яти характеристик:

1. Кількість ступенів відбору.

2. Тип виділених об'єктів репрезентації при переході від одного ступеня відбору до іншого.

3. Тип районування виділених об'єктів репрезентації на проміжних ступенях відбору.

4. Способи відбору об'єктів репрезентації та одиниць спостереження на кожному ступені.

5. Розмір та обсяг вибіркової сукупності (кількість одиниць спостереження, відібраних на останньому ступені відбору).

Розглянемо детальніше кожну з характеристик.

Ступінь відбору

Об'єкт репрезентації слід відрізняти від одиниці спостереження. Об'єктами репрезентації називають елементи вибіркової сукупності, тобто територіальні спільноти та організації, в яких, у свою чергу, концентруються одиниці спостереження. Одиниці спостереження — це елементи сформованої вибіркової сукупності, які безпосередньо є джерелом соціальної інформації. І об'єкти репрезентації, і одиниці спостереження становлять соціальні об'єкти, яким властиві характеристики, що є суттєвими для предмета конкретного дослідження. Об'єкт репрезентації та одиниці спостереження можуть збігатися й відрізнятися. Вибірка є одно-ступеневою тільки тоді, коли на першому ж ступені відбору об'єкти репрезентації та одиниці спостереження збігаються.

Соціолог не завжди може користуватися одноступеневою вибіркою. Цьому перешкоджають дві обставини: по-перше, досить важко скласти повний список одиниць спостереження для великомасштабних досліджень, по-друге, за умови одноступеневої вибірки одиниці спостереження "розпорошені" на великій території, що значно ускладнює організацію дослідження і багатократно збільшує витрати на його проведення. Практично всі оперативні соціологічні дослідження здійснені на основі багатоступеневої вибірки, коли на всіх ступенях відбувається відбір об'єктів репрезентації, а спостереження за одиницями відбувається на останньому ступені. Списки одиниць потрібні тільки на останньому ступені відбору. При багатоступеневому відборі на першому ступені достатньо мати інформацію про розподіл ознак, що нас цікавлять, про об'єкти репрезентації в межах генеральної сукупності. Для організації другого ступеня необхідна інформація про об'єкти репрезентації, відібрані на першому ступені. Багатоступенева вибірка, на відміну від одноступеневої, передбачає, що на кожному ступені відбору виділяються різні проміжні об'єкти, які зіставляються один з одним за принципом "матрьошки" (наприклад, країна — область — місто — район — мікрорайон — квартал — будинок — сім'я — респондент). Багатоступеневий відбір, що ґрунтується на відборі природних одиниць (політико-адміністра-тивні одиниці, підприємства, установи тощо), більш гнучкий, ніж одноступеневий. Він також значно економічніший. Крім того, проведення вибіркового обстеження може полегшуватися скороченням територіальних меж обстеження, а також іншими спрощеннями.

Багатоступенева вибірка поряд з перевагами має низку недоліків. Так, огріхи, допущені в процесі організації дальших ступенів, уже неможливо відкоригувати. Формуючи багатоступеневу вибірку, треба переконатися, чи не вдалися до помилок зміщення — найпоширенішого виду помилок у соціологічному дослідженні. Слід зважати ще й на те, що помилки репрезентативності майже неможливо точно визначити для багатоступеневої вибірки. При багатоступеневій вибірці ускладнюється обчислення теоретичних помилок репрезентативності й збільшується, порівняно з одноступеневою вибіркою, величина їх.