Модуль 9 💻

Диференціація навчання різних учнів

Тема: Підтримка учнів щодо управління траєкторією власного навчання. Організація диференційованого навчання

Основна діяльність:

• Продумати стратегії для здійснення диференційованого навчання

• Створити інструмент оцінювання для заохочення учнів до самоспрямованості в навчанні

• Описати у блозі свої думки та враження щодо навчання за модулем; оцінити себе як організатора процесу навчання в класі, де учень знаходиться в центрі навчального процесу.

У цьому модулі я з колегами обговорили створені приклади учнівських робіт та засоби їх оцінювання; з'ясували, як допомогти учням стати самоспрямованими в навчанні; проаналізували шляхи здійснення диференціації навчання учнів.

Також для сприяння успіхів учнів я розробила  цікаву ВПРАВУ НА LearningАpps, яка знаходиться у папці "Навчальні матеріали" та внесла зміни в План вивчення теми.

Учителі хочуть, щоб знання та вміння всіх учнів відповідали вимогам стандартів та програм і при цьому було реалізовано їх особистий потенціал. Застосування створеного нами інструменту оцінювання надасть учням та нам важливі відомості про навчання учнів. Вони відрізняються один від одного власними інтересами і навчаються по-різному, тобто мають різні навчальні стилі.
Коли навчальні потреби різних учнів задовольняються, в них підвищується мотивація навчання та покращуються їхні оцінки. Кожному учню потрібна індивідуальна підтримка та адаптація навчального матеріалу до його особливостей. Учням також потрібне середовище (оточення, умови, засоби і відповідний психологічний клімат), яке б дозволило їм використовувати свої сильні сторони та задовольняти свої навчальні інтереси при отриманні знань та формуванні навичок.

Розрізняють таку класифікацію методів диференціації навчання, які потребують застосування різних методичних підходів від учителя:

• за навчальним матеріалом – точно визначте те, що учні мають вивчити, та способи отримання знань та навичок;

• за процесом – порекомендуйте різні шляхи роботи зі змістом (під керівництвом учителя, самостійно тощо);

• за продуктами навчання – дозвольте учням самостійно обирати способи та інструменти для створення та презентування продуктів навчальної діяльності;

• за навчальним середовищем – створіть гнучке навчальне середовище, де будуть тихі зони й місця для спілкування та взаємодії, і навчіть прийомів, які призведуть до незалежності кожного в навчанні.

Підтримка учнів з різними навчальними потребами (диференціація навчання)

Присутність у звичайному класі учнів із різноманітними навчальними особливостями і потребами – це особливий виклик для вчителів. Але з іншого боку, вміння вчителя враховувати та задовольняти різні навчальні потреби учнів може призвести до багатогранного різноманітного корисного навчального досвіду для всіх учнів. Задоволення потреб усіх учнів потребує ретельної підготовки та планування вивчення навчальної теми. Кожен учень вимагає відповідної підтримки для того, щоб почуватися впевнено та комфортно в різних навчальних ситуаціях та щоб бути незалежним у навчанні. Учні, які мають труднощі в навчанні, та учні з особливими здібностями й талантами потребують різних видів підтримки. Певною мірою цю допомогу можна забезпечити, використовуючи різні педагогічні технології.

Підтримка учнівської самоспрямованості у навчанні

При навчанні дітей, коли в центрі навчального процесу є учні, вчителям важко тримати постійний невпинний прямий контроль та нагляд за ними. Для сприяння розвитку їх самостійності у навчанні вчитель має формувати в учнів самоспрямованість, тобто не лише надавати можливість виконувати самостійну роботу за інструкціями, а й навчати їх ставити власні навчальні цілі, планувати свою власну навчальну траєкторію, планувати, реалізувати та оцінювати свою діяльність з реалізації власних навчальних цілей. Формування самоспрямованості у навчанні – важлива життєва навчальна мета для учнів різних здібностей  та навчальних потреб. Ця навичка 21століття – бути самоспрямованим у навчанні -  є дуже важливою для того, щоб бути успішним у школі, особистому житті та на роботі. Учні, які усвідомлюють, як вони навчаються, більш осмислено зможуть використати відповідні технології для успішного завершення завдань.

Навички самоспрямованості допомагають учням з особливими потребами успішно, незалежно  від вчителя та інших дорослихрозв’язувати завдання самостійно, що дозволяє їм реалізувати с вій потенціал.

На відміну від підсумкового оцінювання, яке проводиться наприкінці вивчення теми або завершення проекту, для інформування вчителів та учнів про те, наскільки добре вони досягли цілей навчальної теми, формуюче оцінювання проводиться протягом вивчення теми за допомогою використання формальних та неформальних методів.

Формуюче оцінювання призводить до ефективного результату, якщо:

• учні мають чітке уявлення, що саме вони мають вивчити;

• учні впродовж навчання отримують постійний зворотній зв’язок про їхній власний прогрес відносно навчальних цілей;

• учні самостійно оцінюють свій прогрес;

• учителі надають учням інструктаж щодо конкретних кроків, яківони мають зробити, щоб бути успішними.

Важко переоцінити вплив на результати навчання учнів застосування правильно організованого формуючого оцінювання. Цей вид оцінювання покращує навчання всіх учнів різних вікових категорій - від дитячого садка до університету. Разом з тим педагогічні дослідження свідчать про те, що при його застосуванні найбільший позитивний результат отримують учні з низькою успішністю.

При організації навчального процесу, який будується навколо навчальних потреб учнів, не лише вчителі оцінюють учнів, також учні оцінюють один одного, а головне - оцінюють себе. Коли вони оцінюють власні процеси мислення та результати своєї роботи, не просто звертають увагу на помилки, а й засвоюють стандарти та критерії, за якими оцінюються результати їхньої роботи. Це привчає учнів оцінювати якість своєї діяльності та своїх мисленнєвих процесів за конкретними критеріями, що в подальшому допомагає змінити свої навчальні стратегії для того, щоб стати більш успішними та ефективними у навчанні.

Підтримка учнів з різними навчальними потребами

Навчання за методом проектів допомагає задовольнити індивідуальні потреби та інтереси кожного учня. Проекти часто вимагають від учнів самостійного добору змісту, навчальної діяльності та форми подання результатів своєї роботи (кінцевих продуктів). Проекти також

дозволяють учням досліджувати цікаві для них теми, опановувати нові навички, користуватися їх перевагами та створювати певні «продукти» і виконувати/реалізувати «демонстрації», які відображають їхіндивідуальність. При організації проектної діяльності від учнів вимагається здатність самостійно приймати рішення, співпрацювати, брати на себе ініціативу, робити публічні презентації і в багатьох випадках створювати нове власне знання – все це може спочатку викликати труднощі в учнів.

Багатьом учням важко переходити від виконання однієї ролі у «традиційному» навчанні за класно-урочною системою (тій, яка фокусується здебільшого на провідній ролі вчителя, а не учнів, на складанні учнями іспитів, їх відповідях на закриті запитання, вписуванні відповідей у робочі зошити та пасивній позиції у навчанні) до нової ролі, яка передбачає заохочення відкритих запитань і використання автентичних та оригінальних творчих завдань, розв’язування яких потрбує від учнів навичок мислення вищих рівнів.

Учні, що звикли до ролі мовчазних спостерігачів або «сплячих свідків», можуть обурюватися через те, що потрібно більше працювати.

Особливо, якщо їхня пасивна роль у навчанні – це норма поведінки на інших уроках.

Дослідження процесу навчання учнів свідчить, що вони навчаються краще тоді, коли вчителі формують у них навички, ознайомлюють зі змістом та стратегіями, за допомогою яких можна самостійно вирішувати завдання, чого раніше не могли виконати без допомоги більш досвідченого та обізнаного однолітка чи вчителя.

У навчальному процесі, коли діти навчаються за проектною методикою, вчителі забезпечують їх інструкціями про те, як можна використовувати різні стратегії, які потрібні для успішного виконання завдань, а не такі, що полегшують процес розв’язування завдання. Ідея полягає в допомозі учням при зведенні свого власного фундаменту.

Найбільша проблема полягає у виявленні, з’ясуванні тих зон, в яких учні самі можуть досягти найбільшого прогресу – зон найближчого розвитку. Наприклад, лінгвістичні навички учнів – їх вміння читати, писати, виражати себе через мовлення – можуть іноді трохи затримуватись у порівнянні з їх успіхами в засвоєнні знань та вмінь з інших навчальних предметів. Це створює в учителів уявлення, що ці учні менш здібні, ніж вони є насправді. Інші фактори, наприклад, брак соціальних навичок, також можуть спотворювати уявлення вчителя, яке у нього складається відносно навчальних здібностей та можливостей певних учнів.

Вчені, які проводили дослідження навчання учнів, пропонують наступні стратегії для підтримки мислення та діяльності учнів, коли вони працюють над важливими завданнями:

• надавати учням більше різних прикладів для копіювання, повторення;

• надавати учням засоби, які допомагають їм відслідковувати свій власний прогрес у навчанні;

• при виконанні проектів надавати учням чітку, але обмежену кількість можливостей вибору;

• навчити учнів використовувати графічні схеми, які допоможуть їм зробити процес навчання більш наочним, прозорим та зрозумілим, таким, що може бути обговореним та проаналізованим.